Основні військові та політичні події за період Другої Пунічної війни - онлайн-чтение

 

 


Страница 1 из 12

План


Вступ

Розділ І. Причини та передумови війни

Розділ ІІ. Війна з Ганнібалом до битви під Каннами

Розділ ІІІ. Війна з Ганнібалом після битви під Каннами

Висновки

Список джерел та літератури

Додатки



Вступ


Актуальність: Актуальність обраної теми визначається сучасним етапом розвитку вітчизняної, російської та міжнародної історичної науки. За цей час вийшло чимало праць, присвячених війнам Риму та Карфагену. Особливо увагу історики привертали до подій Другої пунічної війни. Окрему увагу до цієї війни звернула радянська історіографія. Велику увагу до Другої пунічної війни привернула й зарубіжна історіографія, яка поглиблено вивчила основні проблеми війни.

Потрібно зазначити, що сучасна вітчизняна наука не приділяє уваги пунічним війнам. Окремих праць у вітчизняній історіографічній науці, присвячених Другій пунічній, на даний час не має. Вітчизняна історіографія обмежилася переважно загальними поняттями, хрестоматійними підручниками з історії Риму та плагіатів з російських праць.

На відміну від вітчизняної, російська історична наука не припинила дослідження пунічних воєн, а навпаки - піднімає чимало нових проблематичних питань і висуває нові гіпотези та припущення.

Хоч на даний час історіографія пунічних воєн доволі детально розкрила основні аспекти Другої пунічної війни,оскільки, залишилися ще не розкриті питання. Основним завданням сучасної історіографії наслідків війни для подальшого розвитку античного світу.

Об`єкт: Війна Риму та Карфагену 218 - 202 рр. до н. е.

Предмет: Основні військові та політичні події за період Другої пунічної війни.

Мета дослідження: З`ясувати основні причини та наслідки Другої пунічної війни. Причини перемоги Риму та поразки Карфагену.

Мета дослідження передбачає виконання таких наукових завдань:

прослідкувати основні етапи Другої пунічної війни;

висвітлити постать Ганнібала як геніального полководця та політика, основної постаті цієї війни;

розкрити причини перемог Ганнібала;

спробувати визначити причини провалу його планів;

з`ясувати фактори, котрі привели Рим до перемоги;

дослідити наслідки війни для Карфагену та Риму.

Хронологічні рамки: Хоч сам період Другої пунічної війни в історіографії датується 218 - 202 роками до н. е. Але в даній курсовій роботі ці межі потрібно розширити, з`ясувати становище сторін напередодні війни. Таким чином вони сягатимуть від початку іспанської політики Гамількара і закінчуються смертю Ганнібала.

Джерельна база дослідження: Основними джерелами, що висвітлюють є праці римських та грецьких істориків. Серед них можна відзначити праці:

Аппіан [Римська історія], Плутарх [Порівняльні життєписи: Фабій Максим], Полібій [Загальна історія], Тіт Лівій [Історія Риму від заснування міста].

Огляд історіографічних та історичних досліджень: Історію Другої пунічної війни досіджували переважно зарубіжна та радянська (російська) історіографії.

Грунтовними працями по історії Другої пунічної війни є праці:

Теодор Моммзен - «Історія Риму», Оскар Егер - «Всемирная история: В 4 томах Т.1: Древний мир», Корабльов І. - «Ганнібал», Рев`яко - «Пунічні війни».

Наукова новизна: Нові праці по темі пунічних воєн (в т. ч. ІІ пунічної) представлені переважно російськими та зарубіжними істориками. Серед цих праць можна відзначити праці: Лемб Гарольд - «Ганнібал: один проти Риму», Шифман Ілля «Карфаген», Геннадій Левицький - «Рим і Карфаген: світ тісний для двох», Волков Олександр - «Карфаген. «Біла» імперія «чорної» Африки», Ковальов Сергій - «Історія Риму»

Структура курсової роботи: Структура курсової роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел і літератури та додатків.

Розділ І. Причини та передумови війни


Договір, укладений в 241 р. до н. е. з Римом, доставив карфагенянам мир, але вони купили його дорогою ціною. Данина, що збиралася з більшої частини Сицилії, стала тепер надходити в ворожу казну, а не в карфагенську, було самою нікчемною з втрат. Рим, можливо, ще не думав у той час про завоювання Африки і ще задовільнявся Італією, але вже те було погано, що існування карфагенської держави залежало від поміркованості римських бажань, і хіба хто-небудь міг би поручитися, що саме вимоги італійської політики не змусять римлян бажати якщо не підкорення, то у всякому разі винищення їх африканських сусідів? Коротше кажучи, Карфагену слід було б розглядати мирний договір 241 р. до н. е. як перемир'я і скористатися цим перемир'ям, для того, щоб приготуватися до неминучого відновлення війни; йому слід було це зробити не для того, щоб помститися за понесене поразку, і не для того, щоб повернути втрачене, а для того, щоб зробити саме своє існування незалежним від дозволу національного ворога.

Предметы

Все предметы »

 

 

Актуальные курсовые работы (теория) по истории