ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Зміст

Розділ 1. Формування особистості в юнацькому віці

.1 Основні новоутворення у юнацькому віці

.2 Особливості формування особистості

.3 Самосвідомість як визначальний фактор у формуванні особистості

Розділ 2. Психічні особливості розвитку в юнацькому віці

.1 Пізнавальні процеси і розумові здібності

.2 Емоційна сфера та між особистісні стосунки

.3 Спілкування у юнацькому віці як основа соціалізації особистості

Список використаних джерел

Розділ 1. Формування особистості в юнацькому віці

.1 Основні новоутворення у юнацькому віці

самосвідомість психічний школяр емоційний

На сьогоднішній день питання про межі між підлітковим періодом і юністю, юністю і зрілістю чітко не вирішене. Вікові рамки даного періоду варіюються залежно від дії різних факторів. Різні автори пропонують різні вікові межі. Загальноприйнятним є лише положення до певного покоління на індивідуальні особливості її субєктів. Юність - не лише вікова, але також і соціальна категорія. Тому, вікові межі в більшості випадків залежать від дії соціальних факторів. Можливо саме тому автори, які живуть в інших соціально-економічних умовах, виділяли для неї різні вікові рамки і давали різні назви.

Так, К.Д. Чижевський вважав період молодості в житті людини вирішальним і обмежував його 16-23 роками. Д.Б. Кронштейн визнавала періодом пізньої юності та ранньої зрілості інтервал від 18 до 21 року. Б.Г. Ананьєв називав вік від 18 до 21 року ранньою дорослістю. В.В. Гінзбург вважав, що вікові рамки юності для чоловіків та жінок дещо відрізняються. У жінок, на його думку, він триває від 15 до 20 років, у чоловіків - від 16 до 24.

У зарубіжній психології серед найцікавішіх підходів можна виділити позицію Є. Шпрангера, згідно з якою юнацький вік триває у дівчат від 13 до 19 років, у хлопчиків - від 14 до 22 років та являється визначальною стадією духовного розвитку. І якщо для 14-17-річних головна проблема - криза, повязана з претензіями звільнення від дитячих відносин, то у 17-21-річних на перший план виступає криза відірваності, почуття самотності. У середньому більшість авторів нижчою межею періоду молодості вважають 16-17 років, коли набувається перша соціалізація. Верхньою межею називаються 24-25 років, на які припадає завершення соціалізації, тобто засвоєння професійних, сімейних, культурних функцій. Зрозуміло, що готовність до виконання даних функцій буде залежати від конкретних суспільно-історичних умов, а тому вікові межі будуть коливатися. Крім того, слід враховувати, що фізичне і соціальне дозрівання у різних людей відбувається нерівномірно, тому можна говорити лише про умовне встановлення хронологічних меж юності.

Можна розглядати певні загальні риси юнацького віку. Протягом юнацького віку особистість досягає високого рівня інтелектуального розвитку, завбачує ментальний досвід, масштабно роздивляється свій внутрішній світ, свою індивідуальність формує цілісний Я-образ, самовизначається у життєвих і професійних планах,особисто спрямовує свій погляд у майбутнє, що свідчить про перехід її до етапу дорослості.

Юнацький вік слід розглядати на двох етапах: рання і зріла юність. Протягом ранньої юності особистість виходить на рубіж відносної зрілості, у цей період завершується бурхливий ріст і розвиток її організму, а також первинна соціалізація. Ранню юність небезпідставно вважають перехідним віком. Біологічним критерієм

переходу від дитинства до зрілості є фізичне, зокрема, статеве дозрівання. У ранній юності закінчується формування скелета, швидко розвивається мязова система. Відбуваються значні зміни серцево-судинній системі і збільшується просвіт кровоносних судин, обєм і продуктивність серця, що забезпечує нормальний кровообіг. Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозку. До 15 років, як правило, завершується дозрівання кори великих півкуль та формування нейтронного апарату всіх ділянок головного мозку. Повного розвитку досягає система звязків між різними відділами мозку, розширюються можливості для виникнення нових звязків. На цьому етапі у більшості юнаків і дівчат завершується статеве дозрівання.

Розвиток особистості у юнацькому віці характеризується рядом новоутворень. Найважливішим новоутворенням можна вважати досягнення соціальної зрілості. Поняття зрілості використовується в психології часто, але розуміється по різному. Це обумовлено тим, що не існує універсальної зрілості для людей різного віку, її суть повинна виявлятись в розвитку того чи іншого вікового періоду. Оскільки в період молодості людина уперше безпосередньо вступає в контакт із суспільством, головним її завданням стає вирішення соціальних завдань: набуття професійних навичок, визначення соціального статусу, створення сімї.

Перехід від дитинства до дорослості в людському суспільстві передбачає залучення дитини до оволодіння системою знань, норм і навичок, завдяки яким індивід може створювати матеріальні та духовні цінності, виконувати суспільні функції і нести соціальну відповідальність. Таким чином, на відміну від підлітка, юнак не тільки в своїй свідомості включає в себе доросле життя, алей починає приймати в ньому реальну участь. Тому під досягненням соціальної зрілості потрібно розуміти із одного боку, можливість виконання соціальних обовязків, а з іншого прийняття відповідальності за своє життя. Іншими словами, це оволодіння повним комплексом соціальних функцій дорослої людини, формування нової дорослої ідентичності. Поняття ідентичності означає усвідомлену індивідом само тотожність. Субєктивно досягнення соціальної зрілості перетинається появою у молодої людини почуття дорослості. У юнаків та дівчат постає потреба зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити своє місце в суспільстві, зрозуміти себе і свої можливості.