1. Статутний і авансований капітал: поняття і відображення в звітності

.1Розкриття понять статутного і авансованого капіталу

Статутний капітал (інколи вживають ще термін - статутний фонд) це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначеним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарського відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти [1, с. 213].

Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України Про власність, Про підприємство в Україні, Про господарські товариства.

Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого звязку між розмірами статутних капіталів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.

Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обовязковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного капіталу, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному капіталі та є його власниками.

Авансований капітал - грошова сума, яку підприємець витрачає на придбання засобів виробництва та робочої сили для організації власного бізнесу й отримання прибутку. У дрібнотоварному секторі економіки за авансований капітал купують лише засоби виробництва. За капіталістичного способу виробництва та частина авансованого капіталу, що витрачається на придбання засобів виробництва, перетворюється на постійний капітал, а та, що спрямовується на оплату робочої сили, стає змінним капіталом і є джерелом додаткової вартості. Частину доходу капіталіст може отримувати за управлінську працю на підприємстві (коли він сам управляє виробництвом). Щоб стати капіталістом, власник грошей повинен найняти стільки робітників, аби створена ними додаткова вартість була достатньою для звільнення його від фізичної чи розумової праці, не пов'язаної з управлінською діяльністю[2, с.109].

Авансований капітал неоднаковий у різних сферах і галузях народного господарства і на різних етапах еволюції певного суспільного способу виробництва. У промисловості він залежить насамперед від розмірів економічно ефективних підприємств. Так, перший побудований фірмою «Тіссен» металургійний завод у Німеччині в 1871 виплавляв на рік 3 тис. т сталі. У 70-ті рр. XX ст. оптимальними в розвинутих країнах світу вважалися металургійні підприємства, що виплавляли 10-12 млн. т сталі на рік, в наступні роки ці обсяги значно зменшилися. На автоматизованому прокатному заводі компанії «Тіссен» у колене робоче місце інвестується понад 600 тис. марок, а на підприємствах «Дортмунд-Херден» - понад 1 млн. марок. Якщо у США в 1929 ефективним вважалося підприємство, що випускало 80 тис. автомобілів на рік, то наприкінці 90-х - те, яке випускало щорічно понад 1 млн. автомобілів. У сфері малого бізнесу авансований капітал у США становить майже 20 тис. дол.

.2 Відображення в звітності авансованого і статутного капіталу

Весь авансований (вкладений) капітал залежно від джерел формування може бути представлений двома складовими: власними і позиковими засобами. Аналіз структури пасиву балансу (рисунок 1.1) Дозволяє встановити види, структуру і специфіку цих джерел.

Рисунок 1.1 - Структура пасиву балансу організації

Джерелами формування власних коштів є кошти власників або учасників у вигляді статутного капіталу, нерозподіленого прибутку і фондів власних коштів; позикові кошти позики і позики у банків і у інших інвесторів; тимчасово залучені кошти - ресурси кредиторів.

За тривалістю використання розрізняють капітал довгостроковий (перманентний) і короткостроковий.

Структура джерел коштів, причини її позитивною або негативною динаміки у кожної організації можуть бути різними. Аналіз має істотне значення для визначення фінансового стану організації.