Вступ

Актуальність дослідження. В останні роки інтерес до проблем емоцій і почуттів, як фундаментальній сфері психічного розвитку людини, значно виріс. Безумовно, це пов'язано з великими змінами в житті нашого суспільства, зі змінами в науках, що досліджують і вивчають людину. Ці науки активно відкривають закриті раніше проблеми: внутрішнього світу, свідомості, волі, духовності, творчості та інше. Однак варто підкреслити, що ці базисні категорії, до яких сьогодні активно звертаються психологи, педагоги, ще не одержали глибокого розкриття в самій психологічній науці. Лише останнім часом вони стають предметом серйозних теоретичних обговорень (В.П. Зінченко, А.Б. Орлів, С.Д. Смирнов, В.І. Слободчиков та інші.)

Сьогодні більш уважно потрібно ставитися до емоційної сфери особистості - фактор численних емоційних порушень (або розладів) у поведінці дітей і підлітків, що проявляються у вигляді різних симптомів, які не є складовими клінічних форм захворювань, а стосуються не патологічних форм прикордонного характеру. І порушення проявляються у вигляді нестійкого настрою, як емоційного фону дитини (збудливий або депресивний настрій), у вигляді особливостей характеру або темпераменту, у вигляді деяких соціально неприйнятних потягів і залежностей. Емоційні порушення у підлітків (а саме вони становлять найбільше число випадків за результатами звернень до психологічної консультації) можуть бути різного ступеня важкості. Вони свідчать про захворювання, а можуть мати не патологічні форми, являючи собою серйозні проблеми для виховання. Точна діагностика цих симптомів, корекція та прогноз розвитку особистості підлітка з такими симптомами мають величезне значення для психічного здоров'я дитини, а також для життя всієї її родини.

Музичний розвиток - результат процесу музичного виховання й навчання, у свою чергу воно сприяє всебічному розвитку особистості, її естетичному, розумовому, моральному вдосконаленні. Варто підкреслити, що теорія й методика музичного виховання розглядають відсоток музичного розвитку з позицій педагогіки і психології в опорі на теоретичні основи естетики. Такими основами є положення, що визначають сутність музичного мистецтва і його роль в житті суспільства. Дослідженням цієї теми займалися: Ботович Л.І., Борисова З.М., Гальперин П.Я., Давидов В.В., Запорожець О.В., Емконін Д.Б., Кононов О.Л., Костюк Г.С., Мухіна В.С., Рубінштейн С.Л.

Об'єкт дослідження: діти підліткового віку 14 - 15 років.

Предмет дослідження: емоційна стійкість як одна з характерних якостей темпераменту особистості.

Мета: теоретично вивчити та експериментально дослідити вплив музики і музичних творів на емоційну стійкість підлітків.

Завдання дослідження:

1.Провести теоретико-методологічний аналіз впливу музики і музичних творів на людину.

2.Проаналізувати особливості розвитку емоційної сфери особистості в підлітковому віці.

.Розкрити методи та прийоми коригування проявів емоцій під впливом музики.

Гіпотеза. Наш стрімкий і бурхливий час, сповнений стресів і хвилюючих негараздів, активізує пошуки вченими різних галузей наук (медицини, валеології, психології, соціології, педагогіки та ін.) способів зміцнення здоров'я людини. Різнобічний вплив музики на психіку людини обумовив музикотерапію одним із перспективних сучасних методів лікування та коригування різних порушень нервової системи. Музика, завдяки своїй властивості впливати на внутрішній світ людини, допомагає звільнитися від душевного дискомфорту, конфліктності, тривожності, коректує емоційний стан, позитивно впливає на психічне здоров'я особистості.

1. Вплив музики і музичних творів на особистість

.1 Музичні феномени

підліток музика психологічний емоційний

Сучасні можливості застосування фізичних ефектів при формуванні інформаційного середовища різноманітні, вони включають спеціальні візуальні й звукові впливи. Впливати на людську психіку та здоров'я можуть найпростіші звукові сигнали, що мають різний, зокрема й під пороговий рівень.

Інфразвук. Досить ефективно впливають на людину звукові коливання з частотами нижче 16 Гц, які знаходяться в діапазоні, що безпосередньо не сприймається на слух. Найнебезпечнішим тут вважається проміжок від 6 до 9 Гц. Однак психофізіологічна дія інфразвуку залежить від особливостей його застосування. Так, є інформація, що в спеціальних дослідженнях не було виявлено значного впливу інфразвуку на людину, крім впливу на внутрішнє вухо й рівновагу. При дії дуже високих рівнів інфразвуку (> 140 дБ) з'являється виражений біль у вухах. Причому місцеві захисні засоби виявляються малоефективними. У випадку дії інфразвуку низької інтенсивності (< 90 дБ) значимі ефекти не були виявлені.

Ретельні дослідження дії інфразвуку на когнітивні (пізнавальні) функції людини також не дали чіткого результату. Ніяких істотних змін у виконанні розумової роботи при дії інфразвуку (7 Гц) потужністю 110-125 дБ, супроводжуваного шумом (65 дБ) не було виявлено. Зокрема, не відзначалися відчуття запаморочення, дезорієнтації, які були описані в деяких літературних джерелах. Інша група авторів також не підтвердила несприятливі ефекти впливу інфразвуку на виконання роботи людиною, одним із симптомів якого є «п'янкий» феномен. Автори вважають, що дані про дію низьких рівнів інфразвуку (105 - 120 дБ) були дуже перебільшені. Ретельне вивчення впливу інфразвуку на сенсомоторні реакції людини та її рівновагу не виявили ніяких несприятливих ефектів.