Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

Наукова робота

на тему:

Реалізація національних інтересів в умовах лібералізації глобального торговельного середовищ

Активне залучення національних економік у глобальний торговельний простір супроводжується цілою низкою проблем та суперечностей, одна з яких полягає в підпорядкуванні національних механізмів регулювання міжнародним вимогам та стандартам. Балансування між вимогами подальшої лібералізації внутрішньої та зовнішньої торгівлі та завданнями збереження конкурентних позицій вітчизняних підприємств і галузей змушує вести постійний пошук найбільш оптимальних за таких умов механізмів взаємин національних економік та зовнішнього світу. З огляду на зазначене, тема, в якій досліджуються проблеми реалізації національних інтересів через механізми макрорегулювання за умов глобальних викликів, є актуальною та такою, що має практичне значення для України у звязку з нещодавним приєднанням до глобальної торговельної системи - ГАТТ/СОТ. Проблеми реалізації національних інтересів в умовах відкритості ринків, наслідки впливу лібералізації зовнішньої торгівлі на розвиток окремих груп держав були досліджені як в працях представників зарубіжної економічної думки Діксита А., Нормана Т., Портера М., Пребіша Р., Зінгера Г., Бхагваті Я., Еванса Д., Ебрілла Л., Гроппа Р., так і вітчизняних економістів-науковців - Бураківського І., Лукяненка Д., Сіденка В., Пахомова Ю., Новицького В., Філіпенка А., Вахненко Т., Циганкової Т. та багатьох інших. У роботах українських науковців досліджуються передумови, пріоритети та принципи формування парадигми зовнішньоекономічної стратегії сучасної України як інструменту посилення конкурентоспроможності вітчизняної економіки в умовах системної трансформації та глобальних викликів. Предметом представленого дослідження є ідентифікація можливостей реалізації національних інтересів в умовах посилення регуляторної лібералізації в системі СОТ на тлі загострення суперечностей між основними групами країн - членів глобального торговельного клубу.

Проблема конфлікту національного та наднаціонального виникає за умов, коли СОТ посилює вимоги щодо лібералізації ринків, вимагає усунення дискримінаційних підходів у взаємній торгівлі між країнами - торговельними партнерами та ослаблення адміністративних інструментів закриття економічного, торговельного, інвестиційного простору в країнах світу. Разом з тим, міжнародний досвід засвідчує (зокрема найбільш успішних країн світу так званого авангарду), що їх підходи вирізняються послідовністю вирішення насамперед власних завдань та реалізації своїх інтересів, використовуючи при цьому формат СОТ.

Вказуючи на пріоритети інтеграції національних економік (у тому числі вітчизняної) у світовий економічний простір, варто виділити їх спрямованість на розвязання цілої низки завдань, і зокрема стосовно збереження конкурентних позицій вітчизняних компаній, а також розвитку експортного потенціалу країн та підвищення конкурентоспроможності експорту. Передусім щонайменше йдеться про зростання частки країни в світовому експорті, в подальшому нагальними завданнями стають диверсифікація експортного портфеля країни, збереження високих темпів зростання експорту та підвищення ступеня його технологічності, розширення здатності національних компаній конкурувати на міжнародних ринках та отримувати від цього зростаючі доходи. Конкурентоздатність експорту винятково важлива, але вона не може розглядатися як самоціль, а повинна слугувати лише засобом для досягнення цілей, однією із яких є розвиток.

Ця теза є особливо значущою для перехідних економік та країн, що розвиваються, оскільки, як свідчить світовий досвід, саме ці учасники світової торгівлі нерідко потрапляють в пастку руйнівного для внутрішньої динаміки експортоорієнтованого розвитку. Посилення конкурентноздатності експорту не може вичерпувати зміст національних стратегій економічного розвитку - це лише один із елементів, який в умовах глобалізаційних перетворень набуває вагомого значення. Тут важливі також заходи держав, які забезпечують прогрес секторів, вилучених із зовнішньоторговельного обігу. Переваги, які отримує країна від прискореного розвитку та реалізації експортного потенціалу, мають поширюватися на всю економіку загалом.

У випадку відособленості експортного сектору від інших сегментів економіки можливі ситуації погіршення народногосподарської динаміки та добробуту населення. Значне прискорення процесу глобалізації світової економіки на межі тисячоліть здійснює вплив на формування стратегії розвитку країн в цілому та їхньої зовнішньоекономічної стратегії зокрема. Воно безпосередньо повязане із процесами лібералізації в регулюванні світової торгівлі, що є наслідком багатосторонніх домовленостей в рамках Уругвайського раунду переговорів ГАТТ та наступних угод у рамках створеної Світової організації торгівлі (СОТ). Зазначені процеси відкрили не тільки можливості для більш ефективного зростання, але й нові загрози глобального масштабу, які здатні суттєво обмежити потенціал національного розвитку. Про це свідчить зростаюча опозиція нинішній парадигмі глобалізації з боку різних міжнародних урядових та неурядових організацій, громадських рухів антиглобалізму. Достатньо красномовним став фактичний провал Міністерської конференції країн - членів СОТ в Канкуні (Мексика, 2003) та Гонконзі (2005). Особливі сподівання на результативність перемовин лягали на Доха-раунд, або Раунд розвитку (DDA-Doha Development Agenda), що започаткував свою роботу в 2001 році в Катарі і, власне, припинив діяльність у 2008 році в Женеві з огляду неможливості продовжувати подальший переговорний процес у рамках СОТ через неготовність зацікавлених країн - членів СОТ знайти компромісне рішення щодо проблем подальшої лібералізації національних та регіональних ринків. Каменем спотикання на всіх зазначених зустрічах стали гострі проблеми асиметричності результатів глобалізації на основі лібералізації світової торгівлі для різних учасників всесвітнього торговельного клубу. Кілька років поспіль низка країн, що розвиваються (група G-20), обєднує свої зусилля та ініціює започатковані в 2001 році спроби порозуміння щодо них та розвинених країн і насамперед США та ЄС.