Стратегія "мякої сили" КНР у відносинах з країнами Центральної Азії

У статті аналізується зовнішньополітичні цілі КНР у Центральній Азії, можливості та обмеження застосування стратегії "мякої сили" Китаю в даному регіоні, механізми та засоби її реалізації. Досліджено вплив зовнішньополітичної стратегії КНР на систему взаємовідносин з країнами Центральної Азії.

Ключові слова: "мяка сила", Центральна Азія, КНР, система міжнародних відносин, ШОС

The article analysis Chinas foreign policy goals in Central Asia, the possibilities and limitations of Chinas "soft power" in the region, mechanism and means of its realization. The influence of the foreign policy of China to the system of relations with Central Asia was analyzed.words: "soft power", Central Asia, PRC, system of international relations, SCO

В статье анализируются внешнеполитические цели КНР в Центральной Азии, возможности и ограничения применения стратегии "мягкой силы" Китая в данном регионе, механизмы и средства ее реализации. Исследовано влияние внешнеполитической стратегии КНР на систему взаимоотношений со странами Центральной Азии.

Ключевые слова: "мягкая сила", Центральная Азия, КНР, система международных отношений, ШОС

На початку XXI століття Китайська Народна Республіка посіла місце особливо важливого гравця у Центральній Азії, яка до того часу залишалася поділеною на сфери інтересів між Росією та США. Пекін посилив позицію партнера на рівні двосторонніх дипломатичних відносин і досяг успіхів у перетворенні Шанхайської організації співробітництва (ШОС) в регіональну структуру. Важливим орієнтиром китайської стратегії в регіоні виступає застосування політики "мякої сили".

Виходячи з вищесказаного основними завданнями даної розвідки є дослідити основні зовнішньополітичні цілі КНР у Центральній Азії, визначити можливості та обмеження китайської стратегії "мякої сили" в регіоні, а також механізми та засоби її реалізації.

Окремі аспекти цього напрямку наукових досліджень знайшли своє відображення у роботах вітчизняних вчених, російських дослідників та американських науковців. Серед робіт українських авторів потрібно відзначити праці С. Шергіна, Є. Камінського, Б. Гончара, І. Дудко, А. Луценко тощо. Важливість відносин Китаю з країнами Центральної Азії для формування зовнішньополітичного курсу РФ в регіоні є предметом вивчення таких російських політологів І. Панаріна, І. Лебедевої, А. Богатурова, Т. Шаклеїної, О. Тимофеєва. Зміцнення позиції КНР на міжнародній арені є причиною збільшення наукового інтересу американських політологів-міжнародників до дослідження даної проблематики, зокрема Дж. Наєм, Дж. Курлянчиком, Зб. Бжезинським, Р. Кеохейном, Н. Свонстрьомом.

Термін "soft power" ("мяка сила") зявився у 1990 році, його автор професор Гарвардського університету Дж. Най. У своїй роботі "Приречені панувати" [3], Дж. Най визначає "soft power" як зовнішню політику держави, яка спрямована на досягнення бажаних результатів внаслідок заохочення до співробітництва. Мяка сила характеризується трьома складовими: 1. культурою, як сукупністю значимих для суспільства цінностей; 2. політичною ідеологією; 3. зовнішньою політикою [5, с. 7].

Китай, не маючи можливості конкурувати з США за рівнем військової потужності, рівнем свого міжнародного політичного впливу, прагне конкурувати з Вашингтоном в економічній сфері (насамперед, у сфері виробництва дешевих товарів, основного споживчого кошика), а також виявляє більш гнучкі підходи у зовнішній політиці, особливо в країнах, що розвиваються та країнах, що переживають політичний транзит (принципово відмовляючись від традиційної для Заходу ув'язки розвитку двостороннього співробітництва з ситуацією щодо гуманітарних прав). При цьому деякі китайські автори наполягають на лідерстві Пекіна навіть по відношенню до таких великих і швидко зростаючих держав, як Росія. Явне лідерство Китаю в застосуванні економічних важелів дозволяє деяким китайським вченим стверджувати, що на початку XXI століття в Центральній Азії виник новий розклад сил, при якому чітко окреслилися провідні ролі великих держав - Китаю, Сполучених Штатів та Росії [7, с. 190].

Подібна трансформація зовнішньополітичного статусу країни змушує китайських політологів формулювати нові завдання дипломатії, які випливають з необхідності активного використання ресурсів м'якої сили на міжнародному рівні взагалі, та в Центральній Азії зокрема.

В останні роки зростаюча участь Китаю в Центральній Азії зацікавила світове співтовариство. Висловлювалося занепокоєння щодо ступеню проникнення Китаю в економіку регіону та політичне життя, а також мотиви, якими керується КНР. Пекін, навіть, звинувачували у розгляді Центральної Азії як життєво важливого простору [3].

Однак, такі судження на перший погляд далекі від істини, все свідчить про те, що китайська експансія на ринки Центральної Азії носить мирний характер і має чіткі обмеження. Центральна Азія виступає важливою складовою зовнішньополітичної стратегії КНР.